Щасливий чайник
Про що ця казка
Бідний, але добрий старий лудильник Джінбей приносить додому старий чайник. Виявляється, це маленький танцюючий танукі! Разом друзі ходять із села в село, а Джінбей завжди ділиться їжею з голодними. Наприкінці вони обоє спокійно відпочивають у теплій хатині.

Давним-давно в Японії, у маленькому селі серед туманних пагорбів, жив бідний старий лудильник на ім'я Дзінбей. Цілими днями він лагодив горщики й сковорідки. Дзінь-дзінь-дзінь, стукав його малий молоточок. Мав він одну маленьку хатинку, одну тонку ковдру й зовсім трохи рису, зате мав дуже добре серце. Одного осіннього вечора, на краю бамбукового гаю, він знайшов старий чайник. Той сидів сам-самісінький серед листя.

— Бідолашний ти мій, — сказав Дзінбей. — Ходімо зі мною додому. — Він приніс чайник у свою хатинку й натирав його, аж той заблищав. Налив у нього води й повісив над вогнем. Незабаром вода заспівала. Бунбуку, бунбуку, бунбуку. Дзінбей усміхнувся й нагрів руки. Бунбуку, бунбуку. Аж раптом чайник заворушився. — Ой! — гукнув він. — Ай! Гаряче, гаряче, гаряче! — І звідти виткнувся пухнастий коричневий хвіст.

Виткнулися чотири малі лапки. Виткнулася пухнаста мордочка з яскравими чорними оченятами. Він зістрибнув з вогню, сів на підлогу й почав дмухати на свій хвіст. — Пробач мені, — мовив він. — Я тануки. Я заради жарту обернувся на чайник, а тепер не можу обернутися назад. — Дзінбей сміявся, аж мусив сісти. — Більше тобі не бути над вогнем, друже, — сказав він. Він дав тануки подушечку й свою останню рисову кульку.

Уранці рисова діжка була порожня. Дзінбей зазирнув у неї й не сказав нічого. Але тануки все побачив. — Ти був добрий до мене, — сказав він, — а я ще не бачив, щоб добра людина так зголодніла. Тепер послухай. Чайник, який просто сидить, — то лише чайник. А чайник, який танцює? Люди б здалеку прийшли на нього подивитися! — Дзінбей кліпнув очима. Потім усміхнувся. — Бунбуку, — сказав він.

Вони натягли мотузку між двома соснами на сільському майдані. Дзінбей вдарив у свій малий барабан. І вистрибнув тануки в синій курточці, з маленькою червоною парасолькою. Бунбуку, бунбуку, крок і погойдування. Мотузкою він затанцював уперед, мотузкою затанцював назад. Крутнувся на одній лапці. Вклонився, і його кришка дзенькнула. Ох, як сміялися діти! — Ще! — гукали вони. — Потанцюй ще, чайничку! — І монети посипалися дощем у капелюх старого.

Чутка летіла від села до села, від міста до міста. Гірськими дорогами й мостами йшли Дзінбей і його друг. Бунбуку, бунбуку, крок і погойдування. Куди б вони не прийшли, скрізь збігалися люди. Приходили бабусі, і рибалки, і рисоводи з болотом на ногах. Невдовзі в діжці знову був рис, а для тануки — солодкі пиріжки з бобами. А як Дзінбей зустрічав на дорозі голодного, то ділився всім, що мав.

Однієї снігової ночі Дзінбей полічив монети, а тоді перестав рахувати. Він поглянув на свого друга. Лапки в тануки втомилися, а синя курточка протерлася на ліктях. — Нам вистачить, — сказав Дзінбей. — У нас тепла хата й повна діжка. Більше людині нічого не треба. Твоїм танцям кінець, мій друже. Відпочинь лапками. — Тануки широко-широко позіхнув, і його кришка дзенькнула.

Тож Дзінбей купив собі новий простий чайник для чаю. Той стояв на вогні й не мовив ані слова. А старий чайник спав на м'якій подушці, просто біля його ліжка, і лишився його другом на всі його дні. Вечорами, коли падав сніг, старий і тануки сиділи разом у тиші. Бунбуку, бунбуку, співав чай. Бунбуку, бунбуку, відповідало тихеньке сонне сопіння. Спи міцно, малюче. На добраніч.
Чого вона вчить
Хто добрий і ділиться з іншими, той має щирих друзів.
Найкраще підійде для: Вік 3–8 років
Лагідна історія з повторами та спокійним кінцем добре підходить дітям 3–8 років перед сном.
Звідки ця казка
Bunbuku Chagama — Traditional Japanese tale (anonymous), c. 1800. Переказано на ніч командою Lullaquill. Це наш власний новий переказ казки, що належить до суспільного надбання.
Зробіть свою дитину героєм сьогоднішньої казки
У застосунку Lullaquill введіть ім’я дитини та кілька улюблених речей. Він складе спокійну, лагідну казку на ніч, де головна героїня чи головний герой — ваша дитина, з картинками та заспокійливим голосом.
Луна, маленька зайчиця в нічному ковпачку, щовечора читає тобі казку.
Три поросятка
Червона Шапочка
Златовласка і три ведмеді
Заєць і Черепаха
Лев і Мишка
Пастушок, який кричав: «Вовк!»
Гидке каченя
Гензель і Ґретель